Народна школа в Меденичах була відкрита ще у 1818 році, і спочатку навчання проводилось польською та німецькою мовами . Однак вона була доступна лише для дітей багатіїв. Мабуть, після 1848 року додано ще й руську мову , однак польський елемент у навчанні переважав, і народна школа, хоч уже опісля мала сім класів, уся була опанована поляками.
Архівних даних щодо еволюції школи до 1939р. не збереглося, то маємо лише дані зі слів колишніх учнів Меденицької школи цього періоду - теперішніх старожилів селища Меденичі.
До 1939р. була семерічна школа, яка була розміщена в трьох різних приміщеннях. Обовʼязковим було початкове навчання - три класи. Навчання велося в дві зміни, окремі класи були паралельні, 1-2-3 класи вчилися в окремому приміщенні, а 4-5-6-7 в іншому. Вивчали арифметику, природу, історію, письмо, релігію. Були уроки і з співів, гімнастики, літератури. По різні сторони школи, в різних окремих класах навчалися українці і поляки. Поляки не заходили на територію україців, а українці не заходили на польську сторону. Навчання велося на польській мові. Урок українського письма був раз або два на тиждень. Релігію навчав священник. Вчителі розмовляли польською мовою і між собою. Всього їх було біля десяти.
За національним складом в класах були діти в рівній приблизно кількості: половина українців і половина поляків, четверту приблизно частину від загальної кількості учнів становили євреї.
В релігійні свята діти не навчалися, а йшли з батьками на богослужіння: українці - до церкви, поляки - до костела, євреї - до синагоги. У другій половині дня священнослужителі у своїх храмах навчали дітей святого письма.
Меденицька середня школа в роки окупації . В період окупації 1941-44 р.р
Навчання велося в дві зміни, вчителі початкових класів читали предмети в 5-7 класах і навпаки. Всього в школі навчалося десь близько 430 учнів. Школа була газифікована, за кошти учнів (протягом трьох років учні ходили з Вертепом колядувати і всі кошти дали школі).
Школа в післявоєнні роки
В 1944 р. після визволення Меденич ( 6 серпня ) школа розмістимася в трьохповерховому будинку колишнього австрійського суду, по сусідству з тюрмою і ройвідділом міліції. Половину приміщення займала пошта. Так було аж до ліквідації Меденицького р-ну в 1959р. Навчання велося в дві зміни, наповненість учнів в класах від 35 до 44 учнів. Всім учням останній рік навчання був не зарахований і всіх повернули класом назад.
В післявоєнні роки з 1944р. не працював ні один вчитель, що праювали до початку війни. Окремі вчителі були реприсовані і вивезині на Сибір: Ярко Ольга Михайлівна і Багрій Марія. Вчителі - поляки виїхали в Польшу.
При школі тоді була організована і вечірня школа, яка діяла до 1986 року.
В 1959 р. матеріальні умови для навчально-виховної роботи покращилися. У звʼязку з реорганізацію (ліквідацією ) району (Меденицького) школі було передано два будинки - колишню двоповерхову тюрму і двоповерховий будининок міліції.
Школа протягом 60-х - 80-х років
В 1964 р. за кошти Дрогобицького міжколгоспбуду було побудовано ще один навчальний копус для 1- 4х класів ( одноповерхова споруда на пʼять класних приміщень і спортзалу.) З того часу навчання в школі стало однозмінним.
Про рух шістдесятників, про дисиденство відомості серед педколективу були. Це в повній мірі впливало на свідомість окремих членів колективу. Однак, якихось дій у цьому напрямі не виявилось. Протягом всього післявоєнного періоду Меденицька середня школа дотримувалась офіційних норм громадської, політичної і ідеологічної діяльності.
За час директорства Муцій Віри Семенівни значно покращилася матеріальна забезпеченість школи, зріс і авторетет школи в межах району і області. Віра Семенівна двічі обиралася жителями Меденич депутатом обласної Ради. Будучи депутатом, Віра Семенівна розпочала будівництво нової школи у 1978 році. Завдяки її старанням, в 1983-1984 навчальному році учні вже навчалися у новій школі.
Відкриття школи було святом не тільки для учнів і вчителів, а й для всього селища.