Безпечно повідомити про булінг у школі стало набагато простіше

МОН впровадило опцію швидкого повідомлення про випадки булінгу. Відтепер дитина самостійно чи її батьки можуть заповнити коротку анкету та надіслати електронну скаргу, залучивши до вирішення проблеми керівництво школи та, за потреби, поліцію. Згідно з дослідженнями МОН, понад 53% учнів коли-небудь стикалися з булінгом у школі, але лише половина з них повідомила про це батькам чи вчителям. Найчастіше діти бояться розповісти про проблеми дорослим через страх осуду чи погіршення ситуації.

«Булінг — не нове явище, але багато років наше суспільство ігнорувало його, применшуючи, не помічаючи вплив цькування в школах між дітьми або щодо дітей зі сторони працівників школи. Нам не вистачало розуміння того, що це таке, і як це у перспективі негативно, травматично може впливати на формування особистості. Кожен із нас повноцінно розвивається тільки тоді, коли відчуває себе фізично та психологічно у безпеці. За часів мого навчання в школі булінг також був, але ніхто не давав цьому чіткого визначення і не вживав дії щодо запобігання», — зазначила заступниця міністра освіти та науки України Євгенія Смірнова.

Нижче МОН відповідає на найпоширеніші питання щодо нової опції:

Як повідомити про випадки булінгу онлайн? 1. Зайдіть на сайт АІКОМ та натискайте кнопку «Повідомити про булінг».

2. Реєструйтеся або увійдіть в уже наявний акаунт.

3. Заповнюйте коротку анкету. Заяву можна подавати анонімно чи зазначити свої дані.

4. Натискайте кнопку «Продовжити» та підтверджуйте заяву.

5. Ознайомтеся з рекомендаціями щодо того, як реагувати на булінг.

Чи можна залити анонімну скаргу?

Якщо заяву створює дитина, то вона матиме дві опції:

· не зазначати інформацію, яка може її ідентифікувати, тоді заява буде повністю анонімною;

· зазначити особисту інформацію, що значно полегшить школі та поліції розвʼязати конкретну ситуацію.

Якщо заяву створюють батьки чи інші законні представники, то створити анонімну заяву неможливо.

Чи потрібно зазначати особисту інформацію?

Анонімні заяви можуть розглядатися тільки на рівні школи, але якщо ви відчуваєте, що ситуація потребує залучення представників поліції, тоді краще зазначити інформацію, яка може допомогти школі та поліції зв’язатися з вами та допомогти ефективно розвʼязати ситуацію.

Чи потрібно надавати додаткові докази або свідчення, коли повідомляю про булінг?

В анонімній заяві достатньо лише текстово описати випадки булінгу, які відбулися. Якщо ж заяву буде спрямовано в поліцію, то можуть знадобитися докази або свідчення для підтвердження факту булінгу. Це не обов’язково, але значно полегшить процес розслідування.

Що відбувається після того, як я надіслав/-ла заяву? Надіслану заяву отримує директор/-ка школи і протягом доби має відреагувати на звернення: скликати спеціальну комісію, де буде обговорено цей випадок та визначено подальші дії щодо сторін булінгу у класі, де стався такий випадок.

Якщо потрібно, можуть бути залучені соціальні працівники, представники поліції та інші служби, які мають допомогти розвʼязати ситуацію згідно зі встановленим порядком та законом України.

Чи можуть однокласники дізнатися, що хтось повідомив про булінг?

Ні, заяву можуть бачити лише директор/-ка школи та представники поліції. Працівники школи та поліції будуть діяти лише в інтересах дитини, тому без нагальної потреби ім’я чи будь-яку іншу особисту інформацію ніхто не повідомлятиме іншим.

Що робити, якщо я помітив/-ла булінг, але не є його жертвою?

У такому разі можна самостійно повідомити про те, що хтось зазнає булінгу в школі, та ознайомитися з матеріалами щодо реагування на булінг. Зробити це можна так само анонімно або зазначити своє ім’я.

Що робити, якщо є страх повідомляти про булінг через можливу помсту з боку однокласників?

Подати заяву можна повністю анонімно, але якщо ви все ще сумніваєтеся, то скористайтеся чат-ботом. У ньому можна знайти інформацію щодо того, як реагувати на булінг, підтримати себе та інших тощо.

Протидія булінгу Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватись також із застосуванням засобів електронних комунікацій. ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

З прикладами уроків з протидії булінгу в закладах освіти та відповідним системним підходом можна ознайомитись за посиланням.

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ:

· 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу;

· 24% дітей стали жертвами булінгу;

· 48% дітей нікому не розповідали про випадки булінгу;

· 44% школярів були спостерігачами булінгу, але ігнорували його, бо їм було страшно за себе;

· більшість дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як інші діти.

Навчально-методичний посібник «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти».

· В Розділі І посібника розміщено навчальну програму «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» для слухачів очної форми навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.

· Розділ ІІ містить теоретичний та практичний матеріал для викладання Програми. Даний матеріал структуровано відповідно до тематичних модулей. Особливу увагу приділено визначенню та розмежуванню понять «насильство», «жорстоке поводження», «ґендерно зумовлене насильство», «ґендерна рівність», «дискримінація», «домашнє насильство», «булінг»; формуванню навичок ідентифікації постраждалих від жорстокого поводження, насильства, ґендерно зумовленого насильства, домашнього насильства, булінгу.

· Розділ ІІІ містить методичні розробки: «Структуру програми циклу тренінгів для педагогів «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» та «Тренінг для батьків здобувачів освіти та персоналу закладу освіти «Протидія та реагування на випадки насильства

«Мій син ненавидить ходити до школи, бо є хлопчик, який дражнить та знущається над ним щодня. Що я можу зробити як мама? Я не хочу, аби мій син страждав».

Ольга Н., Полтава

Такі питання сьогодні, на жаль, непоодинокі. Навіть, якщо  дитина добре спілкується з однолітками у садочку — це зовсім не означає, що вона не стане жертвою булінгу в школі. За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. Проте, багато дітей та і дорослих не вважає це проблемою, мотивуючи це тим, що прояви насилля були завжди.

Позитив у тому, що проблему (яка була завжди) почали обговорювати. Отож, про боулінг, який набув широкого розголосу на даний час, про який говорять всюди і часто, питання, яким зацікавилися всі.

Булінг – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам.

Якщо говорити про різновиди булінгу у школі, то можна говорити про булінг наступний:

Учень-учень

Вчитель-учень

Учень-вчитель

Вчитель-вчитель

Сьогодні ми будемо акцентувати увагу на проблемі учень-учень, оскільки на сьогоднішній день статистика вражаюча.

           Статистичні дані:

• 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років зазнали цькування (булінгу) за три місяці весни 2018 року.

• 24% дітей стали жертвами булінгу.

• 48% з них нікому не розказували про ці випадки.

                              Причини булінгу

·          Як правило, це ЗАНИЖЕНА САМООЦІНКА. Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

·          АТМОСФЕРА ВДОМА. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставляться, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

·         Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат — дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.

·          ЗАРЯДЖЕНА ЧАСТИНА В КЛАСІ. Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

·         Відрізнити таку дитину-жертву агресора від «вигнанця» можна за однією ознакою. «Вигнанець» буде таким у всіх колективах. А от дитина-жерва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де його психологічна структура вважатиметься сильною).

           Хто найчастіше стає булером?

·         По-перше, це діти, які страждають від насильства в своїй сім'ї і компенсуючи свої страждання насильством над найслабшим в дитячій групі.

·         По-друге, кривдниками стають діти, які прагнуть до лідерства, які не можуть самоствердитися в школі соціально прийнятними способами: за рахунок інших особистісних якостей, громадської діяльності, спорту,  але претендують на високий статус в колективі.

·         Ці діти ростуть без заборон, не знають, що таке авторитет батьків. І в той же час їм дуже не вистачає уваги і поваги дорослих. Туга за цим почуттям викликає у них сильну агресію, яка якийсь час пригнічується: дитина не може виплеснути її на батьків, він шукає собі відповідну мішень.

·         Вони ростуть без внутрішнього відчуття власної гідності, самоцінності, і тому їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.

·         Важливо відзначити, що не завжди кривдники хочуть своєю поведінкою принести шкоду своїй жертві. У них можуть бути свої цілі: відчути свою силу, вплинути на ситуацію, сформувати значущі для себе риси характеру.

   Ознаки того, що дитину цькують у школі:

·          Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»

·          Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

·          Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

·          Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

·          Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

                          Форми  булінґу

 Прийнято вважати, що булінг – це не лише моральне, інколи фізичне пригноблення слабшого, але все набагато складніше. Уже сьогодні виділяють чотири його різновиди:

1.     Вербальний (словесний).

2.     Фізичний.

3.     Соціальний.

4.     Кібербулінг.

   Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

словесні образи, глузування, обзивання, погрози; Діти різні за своїм характером, багато хто чутливий і досить близько сприймає слова до серця, на жаль, такі школярі найчастіше стають жертвами цькування. Знущання над ними приносить задоволення агресору, особливо він щасливий, коли зміг довести до сліз.

Що говорять: залякування, погрози, образливі коментарі стосовно жертви чи когось з близьких (про зовнішність, одяг, релігію, фізіологічні особливості тощо).

                      Фізичне насилля:

·         образливі жести або дії, наприклад, плювки;

·         залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

·         ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

·         вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження); Це прояв агресивного залякування з використання фізичної сили. Найчастіше застосовується до фізично слабших дітей. Мають місце факти колективного фізичного булінгу, коли дитина змушена протистояти цілому класові, який її штовхає чи б'є.

Що роблять: стусани, підніжки, блокування, відбирання речей, дотики неналежним чином.

                         Кібербулінг:

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях

                      Соціальний булінг:

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

                                Наслідки булінгу:

¨ Постійна ганьба призводить до спотворення формування особистості дітей. Саме гідне становище в групі однолітків,  дає дитині і підлітку моральне задоволення, - основну умову для нормального психічного розвитку.

¨ У дитини-жертви можуть виникнути проблеми у взаємодії з оточуючими, причому ці труднощі можуть проявитися і в юності, і в молодості, і навіть в зрілому віці.

¨ Більшість кривдників часто не досягають високого ступеня реалізації своїх здібностей, так як звикають самостверджуватися за рахунок інших, а не в результаті власних зусиль.

¨ Навіть психіка сторонніх спостерігачів піддається зміні - у них може розвиватися позиція невтручання і ігнорування чужого страждання.

              Булінгу можна протистояти:

1. Говоріть про це. Станьте ближче до дітей, розкажіть про цькування, яке могло бути у вашому чи чийомусь минулому. Якщо після вашої відвертості дитина відкрилась і поділилась проблемою, не забудьте її похвалити, адже така дія потребує сміливості.

2. Порадьте зібрати однодумців. Нагадайте, що компанію з двох чи трьох підлітків чіпатимуть з меншою вірогідністю, ніж тих, хто тримаються одинаками. Коли є проблемна ситуація, краще триматися разом.

3. Зберігайте спокій та бережіть себе. Якщо хуліган образить, інколи кращий захист – зберігати спокій. Подіяти може ігнорування, бо це та реакція, на яку менш за все чекають.

4. Не приховуйте випадки булінгу в класі заради збереження репутації школи.

5. Доведіть ситуацію до відома батьків дітей з обох сторін конфлікту.

6. Не з’ясовуйте стосунків самостійно. Якщо ви хочете говорити з булером, то робіть це з посередником – хтось з адміністрації школи чи психолог. У разі фізичного насилля – звертайтесь до правоохоронних органів.

7.Звертайтесь до шкільного психолога за консультацією.

У вівторок, 2 вересня, Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроект, спрямований на протидію булінгу у навчальних закладах.

Ухвалити законопроект депутатам вдалося лише з другої спроби - під час першого голосування в сесійній залі не виявилося достатньої кількості депутатів.

Зрештою законопроект підтримали 228 парламентарів.

Проект закону пропонує доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею, яка встановлює відповідальність за булінг, а також його приховування працівниками навчальних закладів.

Потенційний розмір штрафу - до 200 неоподатковуваних мінімумів, тобто 3 400 гривень.

За протидію булінгу відповідатимуть керівники освітніх закладів. Вони повинні будуть затвердити і оприлюднити план заходів для боротьби з цим явищем і розглядати заяви від учнів та їхніх батьків про випадки булінгу.

Безпечно повідомити про булінг у школі стало набагато простіше

МОН впровадило опцію швидкого повідомлення про випадки булінгу. Відтепер дитина самостійно чи її батьки можуть заповнити коротку анкету та надіслати електронну скаргу, залучивши до вирішення проблеми керівництво школи та, за потреби, поліцію.

Згідно з дослідженнями МОН, понад 53% учнів коли-небудь стикалися з булінгом у школі, але лише половина з них повідомила про це батькам чи вчителям. Найчастіше діти бояться розповісти про проблеми дорослим через страх осуду чи погіршення ситуації.

«Булінг — не нове явище, але багато років наше суспільство ігнорувало його, применшуючи, не помічаючи вплив цькування в школах між дітьми або щодо дітей зі сторони працівників школи. Нам не вистачало розуміння того, що це таке, і як це у перспективі негативно, травматично може впливати на формування особистості. Кожен із нас повноцінно розвивається тільки тоді, коли відчуває себе фізично та психологічно у безпеці. За часів мого навчання в школі булінг також був, але ніхто не давав цьому чіткого визначення і не вживав дії щодо запобігання», — зазначила заступниця міністра освіти та науки України Євгенія Смірнова.

Нижче МОН відповідає на найпоширеніші питання щодо нової опції:

Як повідомити про випадки булінгу онлайн?

1. Зайдіть на сайт АІКОМ та натискайте кнопку «Повідомити про булінг».

2. Реєструйтеся або увійдіть в уже наявний акаунт. 

3. Заповнюйте коротку анкету. Заяву можна подавати анонімно чи зазначити свої дані. 

4. Натискайте кнопку «Продовжити» та підтверджуйте заяву. 

5. Ознайомтеся з рекомендаціями щодо того, як реагувати на булінг.

Чи можна залити анонімну скаргу?

Якщо заяву створює дитина, то вона матиме дві опції: 

·         не зазначати інформацію, яка може її ідентифікувати, тоді заява буде повністю анонімною; 

·         зазначити особисту інформацію, що значно полегшить школі та поліції розвʼязати конкретну ситуацію.

Якщо заяву створюють батьки чи інші законні представники, то створити анонімну заяву неможливо.

Чи потрібно зазначати особисту інформацію?

Анонімні заяви можуть розглядатися тільки на рівні школи, але якщо ви відчуваєте, що ситуація потребує залучення представників поліції, тоді краще зазначити інформацію, яка може допомогти школі та поліції зв’язатися з вами та допомогти ефективно розвʼязати ситуацію.

Чи потрібно надавати додаткові докази або свідчення, коли повідомляю про булінг?

В анонімній заяві достатньо лише текстово описати випадки булінгу, які відбулися. Якщо ж заяву буде спрямовано в поліцію, то можуть знадобитися докази або свідчення для підтвердження факту булінгу. Це не обов’язково, але значно полегшить процес розслідування.

Що відбувається після того, як я надіслав/-ла заяву?

Надіслану заяву отримує директор/-ка школи і протягом доби має відреагувати на звернення: скликати спеціальну комісію, де буде обговорено цей випадок та визначено подальші дії щодо сторін булінгу у класі, де стався такий випадок.

Якщо потрібно, можуть бути залучені соціальні працівники, представники поліції та інші служби, які мають допомогти розвʼязати ситуацію згідно зі встановленим порядком та законом України.

Чи можуть однокласники дізнатися, що хтось повідомив про булінг?

Ні, заяву можуть бачити лише директор/-ка школи та представники поліції. Працівники школи та поліції будуть діяти лише в інтересах дитини, тому без нагальної потреби ім’я чи будь-яку іншу особисту інформацію ніхто не повідомлятиме іншим.

Що робити, якщо я помітив/-ла булінг, але не є його жертвою?

У такому разі можна самостійно повідомити про те, що хтось зазнає булінгу в школі, та ознайомитися з матеріалами щодо реагування на булінг. Зробити це можна так само анонімно або зазначити своє ім’я.

Що робити, якщо є страх повідомляти про булінг через можливу помсту з боку однокласників?

Подати заяву можна повністю анонімно, але якщо ви все ще сумніваєтеся, то скористайтеся чат-ботом. У ньому можна знайти інформацію щодо того, як реагувати на булінг, підтримати себе та інших тощо. 

Протидія булінгу

Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватись також із застосуванням засобів електронних комунікацій. 

ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

З прикладами уроків з протидії булінгу в закладах освіти та відповідним системним підходом можна ознайомитись за посиланням.

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ: 

·         67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу;

·         24% дітей стали жертвами булінгу; 

·         48% дітей нікому не розповідали про випадки булінгу;

·         44% школярів були спостерігачами булінгу, але ігнорували його, бо їм було страшно за себе;

·         більшість дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як інші діти. 

Навчально-методичний посібник «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти».

·         В Розділі І посібника розміщено навчальну програму «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» для слухачів очної форми навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.

·         Розділ ІІ містить теоретичний та практичний матеріал для викладання Програми. Даний матеріал структуровано відповідно до тематичних модулей. Особливу увагу приділено визначенню та розмежуванню понять «насильство», «жорстоке поводження», «ґендерно зумовлене насильство», «ґендерна рівність», «дискримінація», «домашнє насильство», «булінг»; формуванню навичок ідентифікації постраждалих від жорстокого поводження, насильства, ґендерно зумовленого насильства, домашнього насильства, булінгу.

·         Розділ ІІІ містить методичні розробки: «Структуру програми циклу тренінгів для педагогів «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» та «Тренінг для батьків здобувачів освіти та персоналу закладу освіти «Протидія та реагування на випадки насильства над дітьми».